Технологія no-till: які переваги та нюанси?

No-till — це сучасна модель землеробства, за якої не відбувається глибокого рихлення землі. Ґрунт обробляють мінімально — лише рядки для висіву культури. Також при no-till поля покривають шаром подрібнених решток рослин (мульчею).

Найкраще технологія підходить для зон недостатнього зволоження та полів, що розміщені на схилах і піддаються сильній ерозії. Завдяки технології no-till вдається зберегти вологу в ґрунті, зупинити його деградацію, покращити структуру та підвищити інфільтраційну здатність. Ґрунт не руйнується механічно, тому волога в ньому не затримується. Верхній шар рослинних решток заважає їй випаровуватися влітку, а взимку затримує сніг.

No-till сприяє збільшенню вмісту органічних речовин і мікроелементів у ґрунті, а також зростанню чисельності корисних мікроорганізмів, комах, земляних черв’яків.

Для агропідприємців no-till цікава ще тим, що вона дозволяє зменшити витрати на виробництво та підтримувати всі процеси за допомогою невеликої кількості працівників (приблизно 5 осіб на 2 тис. га). Технологія допомагає заощадити час і загалом є ефективною бізнес-моделлю в рослинництві.

Як і кожна технологія, no-till має свої особливості, які потрібно ретельно вивчити, щоб не зробити помилок та отримати високий врожай.

Головне — дотримуватися сівозміни та оптимально підібрати почерговість культур (залежно від особливостей ґрунтово-кліматичної зони).

Зменшити кількість насіння бур’янів у ґрунті, гальмувати густоту, пригнічувати репродукцію насіння бур’янів можна за допомогою збільшення різноманітності вирощування культур у сівозміні. Кожна культура у певний час чинить фітоценотичний тиск на групи бур’янів, що характерні для місцевості. Якщо вирощувати сільськогосподарські культури з різними життєвими циклами, це допоможе знизити кількість насіння бур’янів у ґрунті. Оптимальна схема — дві холодостійкі і дві теплолюбні культури.

Існує думка, що ця технологія призводить до накопичення в ґрунті амонію, який нібито шкодить кореневій системі рослин. Накопичення амонію в ґрунті — один із природних процесів, який при технології no-till відбувається набагато швидше та ефективніше. Варто зауважити, що амоній сприяє розростанню кореневища, що покращує засвоєння корисних речовин.

No-till вимагає терпіння і зміни звичок, однак ця технологія має безліч переваг. У таких країнах, як Австралія, Аргентина, Бразилія частина фермерів була змушена перейти на no-till через природні умови (пилові бурі, вітрова й водна ерозії). Посушливе літо на півдні Україні може також підштовхнути аграріїв до переходу на цю технологію.

Схожі статті по темі:

asdf