Що чекає українських аграріїв після Green Deal?
Трильйон євро — стільки Європейський Союз виділяє на реалізацію нового «зеленого курсу» — European Green Deal. Неймовірна фінансова підтримка спрямовується на не менш амбітні задачі. До 2030 року європейський континент повинен скоротити викиди на 55%, а до 2050-го — стати кліматично нейтральним.
Європейський зелений курс (ЄЗК) зорієнтований в першу чергу на те, щоб допомогти ЄС виконати свої зобов’язання в рамках Паризької кліматичної угоди. Він ставить серйозні екологічні виклики перед власними виробниками, зокрема — сільським господарством.
Для України «зелена» ініціатива теж матиме відчутний ефект. Але на противагу європейським компаніям, українські агровиробники можуть опинитися з новими екологічними викликами сам на сам і взагалі втратити європейський ринок для збуту своєї продукції.
Переходимо на «нейтральну»
Угода European Green Deal — це цілий набір політичних ініціатив Єврокомісії з досягнення нейтрального впливу господарської діяльності на клімат. При цьому для реалізації екологічного протекціонізму в ЄС обговорюється можливість уведення окремого «екологічного податку» на імпорт агропродовольства із країн, де стандарти виробництва виявляться нижчими.
Розуміючи можливі наслідки, у січні 2020 р. український уряд ухвалив постанову щодо утворення міжвідомчої робочої групи з питань координації подолання наслідків зміни клімату в рамках нової екологічної ініціативи ЄС.
Однак, говорить генеральний директор Українського клубу аграрного бізнесу (УКАБ) Роман Сластьон, українські виробники уже на поточному етапі вбачають у реалізації ЄЗК суттєвий бар’єр для подальшого постачання агропродукції до ЄС.
«Якщо сліпо слідувати вимогам Green Deal, ми або втратимо ринок збуту, або наша продукція буде неконкурентоспроможною», — зазначає Сластьон.
Слідувати екологічним доктринам без відповідних компенсацій практично неможливо. «Це розуміють у ЄС, тому і передбачили фінансову підтримку. Але у нас із ними початково нерівні умови та різні підходи до сільського господарства. Якщо в ЄС фермери отримують 300 євро дотацій на кожен гектар, то в Україні агробізнес мусить перш за все бути ефективним, щоб виживати в умовах жорсткої конкуренції», — зазначає гендиректор УКАБ.
Він додає, що українським виробникам «такі дотації не те що не світять, навпаки, щороку на агробізнес збільшується податковий тиск».
Все, на що зараз може розраховувати Україна, — це технічна допомога ЄС у адаптації законодавства чи позики європейських фінансових інституцій, говорить керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі Назар Бобицький.
Експерт вбачає, що наслідки ЄЗК для України значною мірою можуть бути більш негативні, ніж позитивні. «Якщо тільки ми вчасно не адаптуємося і не досягнемо домовленостей з ЄС про певні умови взаємодії з Україною», — каже він.
Уже зараз керівник Брюссельського офісу Української асоціації бізнесу і торгівлі радить розпочинати діалог з ЄС, доносити стурбованість щодо ризиків та пропонувати конкретний внесок України в можливості.
Приміром, Green Deel всіляко стимулюватиме органічне сільське господарство. Перевагою України є те, що вона вже стала лідером з експорту до ЄС органічної продукції й може запропонувати ще більше.
«Органічна» підтримка
Віце-прем'єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанишина в онлайн-інтерв’ю раніше зазначила, що Україна готова розділити з ЄС відповідальність за «озеленення» континенту. Але додала, що має бути визначений розумний перехідний період і врахований фінансовий аспект.
За її словами, позиція України в переговорах щодо нових екологічних стандартів базуватиметься на двох принципах. «По-перше, не повинен обмежуватися наш доступ на євроринок, який ми мали на момент підписання Угоди про асоціацію. По-друге, Україна на ранніх етапах має бути залучена до формування європейського законодавства, яке в подальшому матиме на неї вплив», — заявила Стефанишина.
Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тарас Висоцький додає, що Україна буде адаптуватись до нових «зелених» стандартів, які впроваджує ЄС, «в рамках існуючих фінансових можливостей».
Зокрема, згідно уже прийнятого до другого читання законопроєкту №3295 органічне сільське господарство буде йти окремим блоком, на який готується державна підтримка.
«З 2021 року будемо пропонувати програми з підтримки органічного виробництва. Окрім того, поступово рухатимемося в інших напрямках, пов’язаних із «зеленими» вимогами», — говорить він.
Також Висоцький виділяє необхідність впровадження певних норм на національному рівні, щоб гарантувати вітчизняним компаніям збереження доступу до європейського ринку.
Захист лишився без захисту
Схоже, що потенційні можливості українського агробізнесу в рамках ЄЗК на розвитку органічного виробництва закінчуються. Поряд із тим, угода несе багато суттєвих ризиків. Один із таких — наміри ЄС скоротити на 50-70% впродовж наступних 10 років використання засобів захисту рослин.
«Це може мати наслідком наджорсткі фітосанітарні норми в законодавстві ЄС з відстеження максимальних залишкових рівнів пестицидів при імпорті агропродовольчої продукції, — говорить Бобицький. — Якщо ми отримаємо подібні бар’єри впродовж наступних років, українські виробники будуть змушені швидко пристосовуватися до нових стандартів, перебудовувати ланцюжки».
Одначе, звертає увагу Роман Сластьон, пестицидне навантаження на гектар в Україні на даний час уже вдвічі нижче, ніж у ЄС. Тож не варто стрімголов мчатися за скороченням застосування ЗЗР слідом за європейськими аграріями.
«Якщо приймати цільові рівні ЄС з використання, то ми вже вклалися в нормативи, — говорить він. — Ми довгий час суттєво відставали в інтенсивності виробництва в рослинництві, тому для України зниження на 50% використання добрив і пестицидів точно не актуальне».
Альтернатива — відсутня
Наріжним питанням у ЄС лишається заборона використання в рослинництві інсектицидів неонікотиноїдної групи, які нібито завдають невимовної шкоди корисним комахам, зокрема бджолам.
Україна також узяла на себе зобов’язання щодо імплементації Виконавчого регламенту Комісії (ЄС) №485/2013, яким встановлюються обмежені умови використання активних речовин клотіанідину, тіаметоксаму та імідаклоприду та забороняється до використання та продажу насіння, оброблене ЗЗР, які містять зазначені активні речовини.
«В ЄС стосовно пестицидів приймається багато політичних рішень без наявних реальних доказів шкідливості тієї чи іншої речовини», — говорить Сластьон.
На його погляд, ситуація із забороною неонікотиноїдів є однією з таких.
Неонікотиноїди у сільському господарстві використовуються для інсектицидної обробки насіння та обприскування листкової поверхні рослин і ґрунту, а також у ветеринарній медицині. Станом на 2019 р. частка сільськогосподарських культур, які обробляються неонікотиноїдами, перевищила 51%.
«Проблема в тому, що адекватної заміни неонікотиноїдам з точки зору ефективності контролю шкідників практично немає. При обмежених варіантах боротьби зі шкідниками очікуваним наслідком буде зменшення урожайності культур, а також здорожчання вартості обробки альтернативними засобами. При цьому далеко не факт, що препарати-замінники будуть більш екологічними, зокрема, з огляду на бар’єри щодо виходу новітніх ЗЗР на ринок України», — розповідає експерт.
Заступниця директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», член-кореспондент НААН Ольга Ходаківська також погоджується, що наміри щодо заборони неонікотиноїдів викликають низку питань. В окремих країнах ЄС після ухвалення такого рішення збільшилась частка органофосфатів та карбаматів, які мають високий ступінь токсичності для людини, тварин і комах. Карбамати в Україні наразі не використовуються взагалі. Крім того, зросла кількість застосування піретроїдів.
«Світова практика показує, що фермери змушені переходити на препарати старішого покоління. Вони значно токсичніші, вимагають збільшення частоти та кратності проведення обробок», — говорить вона.
Отже, це може боляче вдарити і по екології, і по економіці аграрного виробництва.
Надприродні втрати
За розрахунками науковців Інституту аграрної економіки, сумарні втрати аграрного сектору через недобір урожаю, зниження якості продукції, додаткові витрати на внесення інсектицидів-замінників, можуть сягнути 36,8-74,9 млрд грн. У тому числі, потенційні втрати від недобору урожаю оцінюються в 27,3-64,6 млрд грн.
«Ще один ризик полягає в тому, що за відсутності адекватних механізмів боротьби зі шкідниками ми ризикуємо втратити цілі галузі. Особливо це стосується вирощування сої, соняшнику, ріпаку, цукрових буряків, картоплі», — говорить Ходаківська.
Серед можливих екологічних наслідків заборони — зростання витрат прісної води, викидів СО2, переущільнення ґрунтів через збільшення кількості проходів сільськогосподарської техніки по полю, збільшення чисельності популяцій шкідників.
Приміром, витрати води на обробку посівів інсектицидами зростуть у діапазоні від 4,9 до 6,8 млн м3. Це, до речі, дорівнює річному споживанню води усією нафтогазовою промисловістю.
Проведений українськими вченими порівняльний аналіз токсичності неонікотиноїдів та інших інсектицидів, якими вони можуть бути замінені, свідчить, що за параметрами гострої токсичності неонікотиноїди виявилися більш безпечними.
До того ж, чіткі докази того, що неонікотиноїдні інсектициди призвели до втрат колоній бджіл у ЄС, США та інших країнах, відсутні.
У більшості країн світу, в яких застосовуються неонікотиноїди, чисельність популяцій бджіл, навпаки, зростає, йдеться у спільній презентації результатів дослідження Інституту аграрної економіки, Інституту захисту рослин та ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки МОЗ України».
Аграрії вимагають доказовості
На необхідності доказової бази щодо шкоди неонікотиноїдів наголошують і самі аграрії. Зокрема, про це зазначив головний агроном агрокомпанії AgroGeneration Захар Шелухін. Як один із варіантів він пропонує зміну регламенту використання неонікотиноїдів і введення суворої відповідальності за порушення.
Проблематичною є і відмова від використання пестицидів задля збільшення обсягів органічного виробництва. «Ми все частіше приймаємо нові виклики. Зі зміною клімату з’являються нові шкідники, хвороби, в тому числі карантинні об’єкти, в боротьбі з якими без використання ЗЗР не обійтися», — пояснює Шелухін. Інакше, вважає він, це призведе до втрати врожайності та якості сільськогосподарської продукції, а в подальшому поставить під питання саме існування агробізнесу.
Підтримує його і німець, керівник Agro Consult AW Александер Вольтерс, який господарює в Україні вже понад 10 років.
«У разі відмови від пестицидів урожайність буде зменшуватися удвічі, якщо не більше», — говорить він.
Директор ПП «Захаренко» Іван Захаренко акцентує, що попередньо держава б мала створити належне підґрунтя для переходу на органічне виробництво, заохотити до такого кроку.
«До відмови від пестицидів треба готуватися. В разі заборони — запропонувати щось на заміну, — говорить він. — Також має бути адресна програма допомоги дрібним фермерам, щоб вони могли покрити свої затрати. Інакше ми зіштовхнемося з великими фінансовими труднощами».
На необхідності фінансової програми допомоги для компенсації збитків аграріїв наголошує також директор із рослинництва HarvEast Євген Казєєв. У деяких напрямках агрохолдингу вдалося відмовитися від використання хімічних препаратів у виробничій діяльності. Проте Казєєв зазначає, що «рішення щодо заміни хімічних препаратів на органіку несе ризик зниження врожайності та, відповідно, доходів аграріїв».
«Українським аграріям потрібні науково обґрунтовані підходи і механізми компенсації можливих втрат — такі, які використовують у європейських країнах», — вважає Захар Шелухін.
Ба більше — аграрії хочуть розуміти, яка кінцева мета подібних заходів. І, звісно, бути вчасно проінформованими про них.
Перспективні рішення
В органах влади доносити інформацію до аграріїв таки обіцяють. «Зараз ми відбудовуємо діалог із фермерами через аграрні асоціації, щоб завчасно отримувати інформацію про ті чи інші новини», — говорить Тарас Висоцький.
Самим виробникам він радить, по-перше, спільно формувати ідеї, які мала б реалізувати держава в якості підтримки. По-друге — завжди ставити собі у пріоритет високі стандарти якості продукції та технології виробництва й не порушувати жодних норм, пов’язаних із навколишнім середовищем.
«Бізнес теж повинен думати наперед. І бачимо, що багато компаній вже готуються до цього, готують власні оцінки (впливу European Green Deal. — Прим. ред.)», — зазначає віце-прем’єрка Ольга Стефанишина.
Вітчизняні науковці теж підтверджують, що Україна поступово рухається до переходу на безпечні для людини й довкілля технології ведення сільського господарства, зведення до мінімуму використання хімічних ЗЗР тощо.
Проте закликають бути реалістами та об’єктивно оцінювати наслідки тих чи інших заборон, обираючи менше зло, але не навпаки — як це, наприклад, відбувається з неонікотиноїдами.
Редакційна команда MIZEZ
джерело Agroportal
Підписатись на Mizez:
Схожі статті по темі:
