Що таке біопестициди: міфи та реальність у порівнянні з ЗЗР

Редакційна команда Mizez проаналізувала найбільш поширені стереотипи, що стосуються біопестицидів - засобів захисту рослин, які дозволені до використання при вирощуванні органічної продукції й синтезованих живими організмами, щоб відповісти на питання - як скоро Біопестициди зможуть замінити традиційну агрохімію.

Ринок біопестицидів вважається таким, що швидко зростає, проте в Україні продажі традиційних хімічних засобів захисту рослин (ХЗЗР) збільшуються порівнянними темпами: за 10 років витрати на ХЗЗР в розрахунку на гектар виросли вчетверо.

Чекати те, що Біопестициди зможуть коли-небудь повністю замінити ХЗЗР, в найближчі десятиліття не варто: вони допомагають впоратися з деякими хворобами й шкідниками, але майже не застосовуються в боротьбі з бур'янами. Ефективність біопестицидів багато в чому залежить від погоди й навколишнього середовища, і багато з них вимагають особливих умов зберігання при невеликому терміні придатності. Ряд біопестицидів при цьому не менш токсичний, ніж синтетичні препарати, які при дотриманні всіх правил застосування не завдають шкоди людині та природі.

Світовий ринок біопестицидів вважається таким, що швидко зростає: частка біопрепаратів в загальному обсязі засобів захисту рослин поки становить лише кілька відсотків, але, за оцінками експертів, їх продажі збільшуються на 15-20% у рік - більш ніж втричі швидше, ніж дає приріст вже усталений світовий ринок ХЗЗР.

В Україні ситуація інша: ринки біопестицидів і ХЗЗР ростуть порівнянними темпами.

Приріст з біопестицидів в цілому наближається до світового рівня, а продажі традиційних пестицидів збільшуються приблизно на 10% в рік протягом останнього десятиліття.

Витрати на ХЗЗР в Україні з 2010-го по 2019 роки в розрахунку на один гектар посівних площ виросли в чотири рази. Сталося це як через стрибки курсів валют, до яких прив'язана вартість основних компонентів ХЗЗР, так і внаслідок того, що у вітчизняних господарствах до сих пір не повністю закриті технологічно обгрунтовані потреби в захисті рослин. І потенціал зростання в країні все ще великий: в Україні витрати на гектар в доларах у два рази нижче, ніж в США, і в 3,5 раза - ніж в Німеччині. А в Японії, країні з найбільшою часткою довгожителів серед населення, на один гектар сільгоспугідь витрачають майже в 15 разів більше, ніж в Україні (але треба мати на увазі, що в Японії з одного гектара у рік прибирають більше одного врожаю і ціни на пестициди там дуже високі).

Що стосується біопестицидів, то значна їх частина належить до групи інсектицидів, призначених для боротьби з комахами, і фунгіцидів, що застосовуються для боротьби з грибковими зараженнями рослин. Також біопрепарати широко позиціонуються як стимулятори росту й антистресових компонентів - на жаль, не завжди з очевидною і доведеною ефективністю. З найбільш популярною групою ХЗЗР - гербіцидами - Біопестициди майже не конкурують.

Як показують дослідження, поки головні стимули, які можуть переконати фермера використовувати Біопестициди, - це безкоштовне надання препарату і рекомендації колег, в той час як ключовий мотивувальний фактор для застосування ХЗЗР - впевненість в результаті, заснована на власному досвіді. Крім того, використання біопестицидів часто вимагає особливих умов, які не завжди залежать від фермерів.

У різних країнах по-різному вважають, які препарати мають право називатися біопестицидами.

В Євросоюзі Біопестициди визначають, як «форму пестицидів на основі мікроорганізмів або натуральних продуктів».

Агентство з охорони навколишнього середовища США крім мікробіологічних препаратів на основі бактерій, грибів і вірусів відносить до біопестицидів ще й генно модифіковані культури, в які додані гени мікроорганізмів. Наприклад, ген ендотоксину бактерій виду Bacillus thuringiensis, які й самі по собі використовуються як інсектицид. В результаті рослина сама продукує токсини, що знищують шкідливий об'єкт. А ось до біохімічних пестицидів, що синтезуються живими організмами, в США відносять тільки ті субстанції, які контролюють шкідників виключно по нетоксичнім механізмам (як то: статеві феромони комах, що перешкоджають спаровуванню, ароматичні екстракти, які залучають комах в пастки, масла, що перешкоджають диханню і т. і.).

Як зберігати Біопестициди

Застосування ХЗЗР, живих об'єктів вірусної, бактеріальної або грибної природи в порівнянні з хімічними продуктами обмежується трьома основними факторами. По-перше, вони вимагають спеціальних умов зберігання, тому що найчастіше «псуються» при високих або негативних температурах. По-друге, їх термін зберігання в рази, а іноді на порядок менше, ніж у ХЗЗР. Феромони, наприклад, зберігають у морозильній камері, а грибну культуру тріходерми, які володіють фунгіцидним ефектом, грамотний фермер буде навіть перевозити у холодильнику. Але найважливіший фактор - третій: ефективність «живих» продуктів серйозно залежить від умов навколишнього середовища. Якщо вони несприятливі, а конкуренція з природною біотою навколишнього середовища велика, «живі» пестициди можуть бути малоефективні.

Інсектоакарицид абамектін

Біопестициди як продукти мікробіологічного або рослинного синтезу мало чим відрізняються від хімічних засобів захисту рослин, крім способу виробництва активної субстанції. Покупці продукції часом навіть не знають, що вона не синтетичного походження. Наприклад, дуже ефективний інсектоакарицид абамектін, що знищує кліщів і шкідливих комах, - це продукт життєдіяльності грибів Streptomyces avermitilis. І хоча здається, що «біо» - це безпечно, абамектін для ссавців всього лише на порядок менше отруйний, ніж ціанистий калій.

Водночас правильне використання ХЗЗР забезпечує відсутність шкоди для природи та людини. Самі препарати сьогодні піддаються багаторівневим випробуванням на безпеку. Від моменту перевірки дієвої речовини до продажів продукту на його основі проходить не один рік. Крім безпосередньо біологічних випробувань, пов'язаних з перевіркою активності речовини проти шкідливого об'єкта, проводиться цілий спектр токсикологічних експертиз. Застарілі препарати при цьому йдуть з ринку. В першу чергу це речовини з високою персистентністю, які зберігаються в об'єктах навколишнього середовища протягом тривалого часу, а також схильні до біоакумуляції - накопичення в організмі в концентрації більшої, ніж вони присутні в зовнішньому середовищі. По-друге, це речовини, токсикологічні характеристики яких викликають побоювання.

Відносно малотоксичний, але заборонений сьогодні у всіх країнах світу дихлордифенілтрихлорметилметан (ДДТ), що застосовувався проти комарів і шкідників рослин, виявився дуже стійким до розкладання. У грунті його період напіврозпаду може бути більше як 15 років. Крім цього, він мав надзвичайно високий ступінь біоакумуляції. У харчовому ланцюжку мул - водорості - рачки - риби - хижі риби його концентрація збільшувалася в десять тисяч разів. Одночасно з цим не можна забувати й про те, що за три десятиліття ДДТ дозволив врятувати до пів мільярда осіб, які не померли від малярії.

Небезпечними препарати хімічного захисту рослин стають при неправильному застосуванні - в першу чергу при порушеннях регламентів застосування. Це стосується і норм, і термінів використання пестицидів, і застосування їх на культурах, для яких вони не призначені - наприклад, через токсикологічні особливості.

При застосуванні фосфорорганічних інсектицидів або бензімідазольних фунгіцидів на пшениці в зерні не буде їх залишків, а ось застосування їх для захисту салату від трипсів і фузаріозу - це практично злочин. На жаль, поки далеко не вся продукція в Україні перевіряється на відповідність нормам по гранично допустимим залишкам в ній як хімічних пестицидів, так і не менш небезпечних токсинів органічного походження.

Редакційна команда Mizez

Марія Семенчук

Підписатись на Mizez: