Медові ріки, молочні береги: проблеми та досягнення українського бджолярства

Бджоли споконвіку були невід'ємною частиною господарювання українців, а продукти бджолярства займали важливе місце у раціоні та побуті. 

 Нині ця галузь агросектору доволі сильно розвинена у нашій країні: чимало українців мають власну пасіку. Також наша країна є одним із лідерів в експорті меду на світовий ринок разом із Китаєм та Аргентиною. Це й не дивно, адже український мед високоякісний, має чудові смакові показники й відповідає світовим стандартам якості. Найбільше українські пасічники виробляють соняшникового меду — до 90% від усього обсягу. Цей мед є одним найбільш нейтральних і недорогих, тому може успішно використовуватися в кондитерській галузі. Популярним є й гречаний мед. 

Найбільшими споживачами українського меду є США та країни ЄС. Проте експорт меду відбувається переважно у бочках за досить низькою ціною. Українського виробника зарубіжні споживачі не знають, а бджолярі-підприємці самі майже нічого не роблять для підвищення впізнаваності продукту. Мовляв, навіщо витрачатися на якийсь маркетинг і рекламу, краще вкладемо ці гроші в бізнес. 

 Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту FAO, зазначив, що, окрім вже освоєних ринків США та ЄС, ми маємо непогані шанси вийти на ринки Азії та MENA (Близький Схід та Північна Африка). 

 Українські пасічники заробляють переважно продажем меду й супутніх продуктів бджільництва, тоді як їхні зарубіжні колеги мають більший прибуток саме від запилення. Наприклад, в Європі фермери за запилення суниці у теплицях платять бджолярам 100-120 євро за одну бджолину сім’ю.

 У нашій країні це досі не дуже поширена практика, хоча, згідно з інформацією FAO, агровиробники щороку втрачають близько 3 млрд грн від недозапилення плодових і овочевих культур! Взаємовигідні домовленості між бджолярами і аграріями, звісно, не поодинокі, але й не так розповсюджені, як за кордоном. 

 Натомість, великою проблемою залишається доволі висока смертність бджіл. 

 За словами Марії Федоряк, завідувача кафедри Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича, “низка факторів впливає на ослаблення імунітету бджіл та їх колоній загалом. Це і паразити, хвороби, шкідники, пестициди, збіднене харчування, втрата природних та напівприродних біотипів, глобальні зміни клімату та глобальне забруднення тощо”.

 Але найбільшу кількість випадків загибелі бджіл виникає в результаті отруєння комах засобами захисту рослин. Це неприємні наслідки того, що український фермер і бджоляр просто не можуть домовитися. Винуватцем знищення пасік буває як одна, так й інша сторона конфлікту. Часто пасічники самі несанкціоновано розміщують вулики на чужому полі. Так само часто аграрій не бажає відмовлятися від звичних пестицидів і використовувати безпечні для бджіл.

 Однак наразі прослідковуються й позитивні тенденції у розвитку українського бджільництва. Нещодавно спеціалісти провідної світової програми з безпеки фермерських господарств GLOBALG.A.P. приступили до створення інтегрованого локального стандарту на мед. Окрім вимог до якості й безпеки самого продукту, цей стандарт включатиме вимоги до виконання планових робіт на пасіці й утримання бджіл.

Підписатись на Mizez: