Протести фермерів в Європі не вщухають. Чого вони домагаються?

П’ять країн Східної Європи — Болгарія, Польща, Угорщина, Румунія та Словаччина — звернулися до Європейської комісії з закликом «захистити європейських фермерів» та ввести імпортне мито на українське зерно.

Фермери та перевізники з сусідніх країн України протягом минулого року та до сьогоднішнього дня з перемінним успіхом блокували шляхи з українським зерном, вимагаючи від своїх урядів надання преференцій та погрожуючи перекриттям доріг. Німецькі та французькі аграрії також вийшли на акції протесту. Ми зібрали інформацію з усієї Європи в одній статті, щоб розібратися, чого хочуть європейські фермери.

Як вплинув «зелений коридор» для української сільськогосподарської продукції на європейський ринок?

Зі скасуванням імпортних мит і квот для українців, яке запровадив Євросоюз після початку широкомасштабної війни, українські фермери масово вивезли зерно до ЄС. Після блокування морських шляхів це стало порятунком для вітчизняних аграріїв, яких і 2022, і 2023 рік порадували щедрим урожаєм.

У 2022 році експорт пшениці до ЄС збільшився у десять разів — з 300 тисяч тонн до 3 мільйонів тонн, кукурудзи майже вдвічі — з 7,4 мільйонів тонн до 12,2 мільйонів тонн. Подібна картина спостерігається і з соняшником, ріпаком, цукром…

Єврокомісія підрахувала, що у 2022 році фермери з Польщі, Румунії, Угорщини, Болгарії та Словаччини втратили 417 мільйонів євро через наплив дешевшого українського зерна на їхні ринки.

У минулому році експорт продовжував зростати. За підрахунками Єврокомісії, за 8 місяців 2023 року Україна експортувала сільськогосподарської продукції на 7,96 мільярдів євро. Це на 1,48 мільярда євро (23%) більше, ніж за аналогічний період 2022 року. На сьогодні Україна займає третє місце серед постачальників агропродукції до ЄС після Бразилії та Великої Британії.

Як відреагували на це фермери країн, що межують з Україною?

15 січня Болгарія, Польща, Угорщина, Румунія та Словаччина знову вирішили направити лист до Європейської комісії з проханням відновити імпортне мито на українське зерно, посилаючись на «недобросовісну» конкуренцію.

Час покаже, якою буде відповідь Брюсселя. Але до цього часу європейські політики непохитно підтримували українських аграріїв і закликали прилеглі до України країни до переговорів та компромісів. Наразі Єврокомісія готує проект рішення про продовження безмитної торгівлі з Україною до червня 2025 року.

Чи знову Угорщина ставить палки в колеса?

Угорщина послідовно «тисне» на Україну на європейських аренах. Аграрний ринок не є винятком. Міністр сільського господарства Угорщини Іштван Надь наполягає на тому, що українська агропродукція не відповідає вимогам та стандартам ЄС.

За його словами, українське зерно виходить дешевшим через різні стандарти виробництва та розміри ферм, що витісняє угорських фермерів з традиційних експортних ринків.

У міністерстві сільського господарства Угорщини вважають, що європейські ринки повинні бути відкриті перш за все для членів ЄС, оскільки, як стверджує Надь, п’ять країн, що межують з Україною, можуть вирощувати набагато більше пшениці та кукурудзи, ніж їм потрібно. Тому Брюссель має дати їм перевагу у використанні свого потенціалу.

«Ми закликаємо Комітет доповісти про те, наскільки стандарти виробництва України відповідають стандартам сільськогосподарського виробництва ЄС», — додав свої сумніви щодо українського товару угорський міністр.

Які вимоги висували болгарські фермери?

Фермери та переробники з Болгарії розпочали акції протесту ще у вересні. Враховуючи, що майже кожен шостий громадянин Болгарії працює у сільському господарстві, втрата традиційних ринків становить для них загрозу збитків, а то й безробіття, як стверджували у ініціативному комітеті. Про це повідомляє болгарський Forbes.

Болгарські фермери вимагали:

• продовження заборони на імпорт з України соняшника, пшениці, кукурудзи та ріпаку, а також введення заборони на імпорт нерафінованої олії, свіжих та заморожених фруктів та овочів, молока та молочних продуктів, м'яса та м'ясних продуктів, живих тварин, меду та продуктів бджільництва, і зміцнення контролю за походженням, якістю та безпекою імпортованої сільськогосподарської продукції до країни;
• виплати фермерам повних сум компенсацій за збільшені витрати на виробництво внаслідок війни в Україні та скасування ліміту на допомогу, а також про негайні виплати державної допомоги для компенсації фермерам 100% втрати площ.

Однак, болгарські парламентарі не підтримали вимоги фермерів. За макроекономічними показниками, зняття заборони на імпорт українського зерна не призводить до катастрофічних наслідків для болгарської економіки. Але для заспокоєння місцевих аграріїв уряд обіцяв посилити контроль за всіма українськими товарами і ввести заборону на експорт українського соняшнику.

Очевидно, не задовольнившись виконанням обіцянок урядом, які були прописані у спеціальному Меморандумі, 30 листопада фермери знову вийшли на вулиці з гаслами «Я хочу бути фермером у Болгарії», «Не знищуйте виробництво фруктів у Болгарії», «Не вбивайте болгарського фермера!».

Щоб зменшити напруження у суспільстві, на початку грудня міністри сільського господарства України та Болгарії домовилися про ліцензування експорту насіння соняшнику, ріпаку, кукурудзи та пшениці.

Чого вимагають польські фермери та перевізники?

Найбільш чутливими та масштабними для українців стали акції протесту на польсько-українському кордоні, які тривають з 6 листопада. Польські перевізники почали наполягати на поверненні дозволів на комерційні перевезення до України, а також на виключення порожніх вантажівок з ЄС з системи електронної черги в Україні.

Польські фермери не забарилися скористатися ситуацією. 26 листопада вони приєдналися до далекобійників, вимагаючи дотацій на закупівлю кукурудзи, збереження сільськогосподарського податку на рівні 2023 року та продовження ліквідних позик. Після того, як уряд погодився на їхні вимоги, 24 грудня польські фермери призупинили протест.

Перевізники також вирішили зробити паузу до 1 березня. 16 січня Міністерство інфраструктури Польщі повідомило, що підписало відповідну угоду. Цей час вирішили використати для переговорів та пошуку компромісів.

Чому протестують словаки?

Словаччина виступає єдиним фронтом разом з іншими сусідніми країнами України. У країні діє заборона на імпорт української пшениці, кукурудзи, насіння ріпаку та соняшнику. А з 29 листопада асортимент заборонених товарів розширено на мед, борошно, солод та цукор.

У словацькому Міністерстві сільського господарства пояснили таке рішення відсутністю єдиної європейської позиції щодо українських товарів. Як вони кажуть, те, що не заборонено, то дозволено.

1 грудня Союз автомобільних перевізників Словаччини (UNAS) також зробив недружній жест, почавши блокування пункту пропуску «Вишнє-Нємецьке – Ужгород».

«Основна причина - спроба негайно припинити угоду між ЄС та Україною, що призводить до руйнування транспортного ринку Словаччини», — пояснили у прес-релізі спілки.

Перевізники запевняють, що не проти допомоги Україні, але вважають, що відкриваючи кордони, Брюссель не врахував негативні наслідки для держав, що межують з Україною.

«ЄС уклав цю угоду, можливо, з добрими намірами, але без аналізу впливу на ринки країн, що межують з Україною. Намір допомогти Україні в транспортуванні зерна, палива та харчових продуктів став ціллю для заробітку української олігархії», — йдеться у зверненні.

Які переваги отримали румунські фермери?

Місцеві аграрії вже давно турбуються через кратне збільшення перевалки української агропродукції через порт Констанца і загального збільшення імпорту. 10 січня вони вийшли на протест.

На зразок своїх сусідів, вирішили не обмежуватися дрібницями і вимагати все, про що раніше мріяли.

Серед їх вимог:

• компенсації втрат від імпорту з України,
• сільськогосподарські кредити з субсидованими відсотками,
• оновлення вартості державної допомоги щодо відшкодування акцизів,
• мита на дизельне паливо,
• мінімальні умови оренди,
• перегляд і прийняття концесій на випас худоби,
• безкоштовна вода для основної іригаційної інфраструктури,
• 50% субсидування витрат на електроенергію OUAI та внесення поправок до законодавства з OUAI у 2024 році,
• внесення поправок до законодавства для асиміляції місцевих іригаційних споруд із OUAI у 2024 році.

Міністерство сільського господарства Румунії вийшло назустріч мітингувальникам, і 15 січня було підписано угоду з представниками великих сільськогосподарських організацій, що охоплює 13 пунктів вимог агровиробників, повідомляє Euractiv. Уряд зобов’язався субсидувати всі сільськогосподарські акцизи до 2026 року, негайно ввести в дію положення про субсидовані відсоткові позики та задовольнити вимоги щодо компенсації збитків, спричинених імпортом з України.

Але в аграрному середовищі повідомили, що підписана угода ще не означає, що прикордонні пункти пропуску будуть розблоковані. Кажуть, що ще потрібно домовитися з перевізниками. Вони хочуть повернення практики видачі дозволів для українських перевізників, скасованої угодою з Євросоюзом до 30 червня 2024 року.

З 15 січня перевізники відновили блокаду переходу Порубне – Сірет та почали блокувати перехід Красноїльськ – Вікову-де-Сус.

Що вимагають німецькі фермери?

«Соломинка, що зламала спину верблюду»,

— так охарактеризував Голова Асоціації німецьких фермерів (DBV) Йоахім Руквід рішення уряду Шольца про скорочення пільг для німецьких фермерів.

Сталося так, що у бюджеті на 2024 рік німецький уряд не знайшов 60 мільярдів євро на підсилення екологічних заходів. Вирішили економити, скасувавши пільгу на транспортний податок для сільського господарства і знижку на енергетичний податок для сільськогосподарського дизельного палива BR24.

Це викликало хвилю протестів серед фермерів, які стверджували, що їм занадто дорого обходяться екологічні ініціативи Євросоюзу, спрямовані на зниження парникових газів і поліпшення довкілля.

8 січня в районі Бранденбурзьких воріт зібралися величезні кількості сільгосптехніки, а трактори почали блокувати ключові автомагістралі країни. На дороги викидали сіно, корм для тварин і навіть гній.

Уряду довелося піти на поступки. Вони відмовились від ідеї скасування податкового звільнення на автомобілі для сільськогосподарської техніки, але залишили намір скоротити податкові пільги на дизельне паливо, хоча й погодилися розтягнути цей процес на три роки.

Проте Йоахім Руквід заявив, що фермери не відступлять від вимоги залишити податкову пільгу на дизель.

Чи критичне скасування пільг для німецьких фермерів?

На ділі скасування згаданих пільг навряд чи стане «роковим» для німецького аграрного сектору, оскільки вони в фінансовому еквіваленті становлять кілька тисяч євро на рік в середньому для одного господарства.

Тим не менш, німецькі фермери останнім часом мають непогані доходи. Фінансовий рік 2022/2023 став для них винятковим: середній прибуток компаній зріс до рекордних 115 400 євро, що на 45 відсотків більше, ніж у попередньому році.

«Це тому, що сільське господарство значно виграло від інфляції»,

— вважає аграрний економіст Альфонс Бальман.

Однак, як і скрізь, існують як успішні господарства, так і ті, що відстають.

Беате Ріхтер з Форуму еколого-соціальної ринкової економіки так описала ситуацію в німецькому аграрному секторі: «Деякі компанії ледве покривають свої витрати, незважаючи на сільськогосподарські субсидії, в той час як інші можуть отримувати великі прибутки завдяки робочим та місцевим умовам, таким як грунт і погода».

Про це пише BR24.

До речі, політичний експерт з сільського господарства від Грінпіс Німеччина Мартін Хофштеттер повідомив, що 50% доходів німецьких фермерів походить від сільськогосподарських субсидій.

Чи підтримує Франція протести?

Масштабні акції протесту німецьких фермерів є відгомоном руху, який відбувся у Франції в листопаді, вважає директор французької асоціації експортерів сільськогосподарської продукції FNSEA Арно Руссо. До речі, країна шампанського та пармезану вже давно знайома з фермерськими протестами, які відбуваються час від часу. Лише минулого року агровиробники виходили на вулиці принаймні тричі.

«Всі ці протести мають одну спільну причину: розрив між реальною практикою фермерів на місцях та адміністративними рішеннями, централізованими в Брюсселі, які викликають бунт»,

— зазначив Руссо в інтерв'ю Le Figaro.

Цей громадський діяч вважає, що ці події мають загальноєвропейський характер.

Наприклад, у Нідерландах протести розпочалися на фоні азотної кризи, а в Польщі та Румунії спалахнули через наплив дешевої української продукції на національні ринки.

Ці проблеми, як зазначає Руссо, актуальні і для Франції.

«55% курятини, яку споживають у Франції, наразі імпортуються (частково з України), тому ми стурбовані станом виробництва птахівництва у Франції», — додав він.

Від редакції Mizez.com

"Аналізуючи ситуацію з протестами фермерів по всій Європі, ми бачимо, що це не лише про економічні труднощі чи змагання за ринкові частки. Це також питання балансування між національними інтересами та європейською солідарністю, особливо у час, коли Україна воює за своє існування та демократичні цінності.

Ситуація вимагає від Європейського Союзу не лише тимчасових рішень, але й стратегічного погляду на майбутнє аграрної політики, що враховує інтереси всіх сторін. Це випробування на здатність ЄС бути гнучким і водночас принциповим у підтримці своїх членів та партнерів.

Mizez.com підкреслює важливість продовження діалогу між урядами, фермерами та європейськими інституціями для знаходження взаємоприйнятних рішень, які забезпечать стабільність та прогрес у сільському господарстві, а також допоможуть Україні в цей критичний період.

Денис Кулішов

Підписатись на Mizez: