Чому українські аграрії обирають імпортну техніку?

Українські аграрії потребують якісної сільськогосподарської техніки, яка, зазвичай, виявляється імпортного виробництва. За даними статистики, за період від 2014 по 2018 рік аграрії придбали українських тракторів на суму 2,3 млрд гривень, а імпортних – на суму 12,2 млрд гривень. Загалом же на всю техніку для ведення сільського господарства було витрачено 55, 77 млрд гривень. І тільки трохи більше 21 відсотка із цієї суми – витрати на вітчизняне обладнання. При цьому, дилери іноземної техніки скаржаться на збитки, адже продаж імпортованої техніки – не така вже й прибуткова справа.  

Чому аграрії обирають техніку іноземного виробництва?

Вітчизняні фермери обирають техніку, яка б не вимагала частого та дорого вартісного ремонту, витрачала мало палива та була ефективною. Таким чином, частка вживаних тракторів складає всього 4 відсотки, а комбайнів – 48. Тобто, аграрії вкладають кошти в нову техніку.

Найбільше сільгосптехніки купують великі холдинги. При цьому, обираючи її, вони керуються змінами у структурі посівів, економічною ефективністю такого придбання. Обирають універсальні моделі, які могли б не тільки використовуватись в полі, а й для інших господарських потреб.

Середні та малі фермерські господарства здебільшого звертають увагу на комбайни. У цьому сегменті їх купують найбільш активно через зростання врожайності та потребу у більш ефективній обробці. При цьому, купують тут те, чого не можуть орендувати у інших аграріїв.

Цікавляться вітчизняні  аграрії й інноваційними розробками. Так, інтерес виявлений до альтернативних джерел живлення, безпілотного управління технікою. Але широко такі технології ще не використовуються. Виникає це не тільки через фінансові труднощі. Велику роль грає й законодавство, яке поки не врегулювало питання щодо відповідальності за аварійні інциденти за участю безпілотних сільськогосподарських машин. Тому зараз прогнозують, що завозити безпілотне обладнання більш масово будуть лише через кілька років.

Продаж іноземної сільськогосподарської техніки: чи вигідно це?

З огляду на статистику, можна подумати, що дилери  іноземної агротехніки отримують добрий прибуток, адже вітчизняні аграрії віддають перевагу саме їй. Але доволі частою є ситуація, коли дилери працюють на рівні нульового прибутку. Чому так?

Першою причиною є складна сертифікація, процедура якої може затягнутися до декількох місяців. Сам принцип отримання такого сертифікату також не є досконалим. Так, у нас не використовується екостандарт TR4, який використовують для іноземної техніки. Крім цього, спеціалісти можуть кожного разу висувати нові вимоги через відсутність чітко прописаної процедури сертифікації.

Сертифікації підлягають зразки, які вперше були ввезені в Україну, а також серійні поставки. Таким чином, витрати на процедуру можуть становити близько 1 млн гривень. Процедуру сертифікації ввели із метою підтримки вітчизняного виробника. Але яким чином вона підтримує його – не зрозуміло. Фактично вона тільки створює перепони як для дилерів, так і для аграріїв. А покращення вітчизняної техніки не відбулося.

Інша складність – це способи оплати за техніку. Вітчизняні аграрії обирають кредит або лізинг, також популярною є придбання на виплат. А це «заморожує» дилерський капітал. Ще однією проблемою є потреба іноземної техніки у більш частому технічному обслуговуванні. Адже на вітчизняних полях вона буквально «перепрацьовує». Таким чином, дилери повинні мати багато комплектуючих для ремонту та заміни.

Чому попит на вітчизняну техніку такий низький?

Перша причина полягає в тому, що темпи українського виробництва не відповідають потребам ринку, не встигають його задовольнити. Так, за 2019 рік вітчизняними виробниками було випущено лише 2420 тракторів та 45 комбайнів. А цього явно не вистачає на всіх аграріїв.

Ще однією проблемою є те, що постачальники вітчизняної техніки не надають сервісного обслуговування. А ось у іноземних конкурентів на це можна розраховувати.

У 2017 році український уряд почав стимулювати попит на вітчизняну техніку із використанням дотацій. Так, за покупку техніки українського виробництва фермер отримував 25% компенсації. Підсумки цієї кампанії були невтішними – за 2018 рік із запланованих 1,2 млрд гривень  компенсацій було витрачено лише 0,53 млрд. При цьому, більша частка коштів була витрачена на причіпне обладнання, а не на саму техніку.

Програма мала суттєвий недолік – вона була виписана лише на ту техніку, яка вже була у продажу чи виробництві. Тобто, виробники не мали стимулу її вдосконалювати. Зате вони підняли ціни на неї – і досить різко.

Тим часом, Харківський тракторний завод говорить про заплановану модернізацію та розширення, реконструкцію заводу.

Редакційна команда MIZEZ.

Марія Семенчук

Підписатись на Mizez: