Тренд на вживання екологічних і максимально корисних для організму продуктів надовго ввійшов у наше життя. Ми вже й уявити не можемо, як це — не прислухатися до потреб свого тіла. Однією з найкорисніших харчових добавок (своєрідною вітамінною бомбою) є мікрозелень — мініатюрні паростки будь-якої зелені або інших їстівних культур.
Ще років 30 тому складно було й уявити: невже проростки, яким лише від 7 до 10 днів, можна їсти? Довгий шлях мініатюрної зелені від примхи окремих аграріїв-диваків до високої кухні ресторанів, а потім і до нашого повсякденного раціону розпочався на межі ХХ–ХХІ століть.
Спочатку мікрозелень використовували лише для декору страв: так вони виглядали набагато апетитніше. А потім науковці з’ясували, що мікрозелень містить в середньому в 10 разів більше вітамінів, ніж “доросла” зелень або овочі. Саме тому її почали охоче вживати в їжу. З ресторанів мікрозелень поступово перебралася на полиці найближчих супермаркетів і стала доступною майже кожному.
Для вирощування мікрозелені придатні майже сільськогосподарські культури. Але найбільш популярними наразі є:
І ще безліч інших, серед яких є й справжні екзоти, як-от нут, маш і навіть їстівна квітка настурція! А от паростки пшениці й соняшнику використовують при випіканні крафтового хлібу: вони надають мучним виробам нових відтінків смаку.
Собівартість вирощування мікрозелені невелика (адже це переважно звичайні сільськогосподарські культури), а от роздрібна ціна сягає 50 грн за 100 грамм (тобто, 50 тис. грн за центнер).
Хоча капіталовкладення у вирощування мініатюрної зелені невеликі, конкуренція на цьому ринку чимала. Особливо вона зростає восени та взимку, коли люди шукають корисну та смачну альтернативу звичайній тепличній зелені.
Схожі статті по темі: