Протягом століть аграрії проводили роботи на полі за моделями, визначеними методом спроб і помилок минулих поколінь. Але природа ніколи не була сталою: клімат (хоч і не так глобально, як нині) змінювався; посухи, повені та значні похолодання передбачити було майже неможливо, а отже, і врожаї були нестабільними. Важко уявити, що так вели господарство ще в минулому столітті! Нині завдяки впровадженню смарт-технологій це стало набагато простіше.
В Європі технологію точного землеробства почали використовувати фермери із невеликим банком землі. А в Україні такі технології почали впроваджувати великі агрохолдинги кілька років тому. Чим більше було господарство, тим швидше воно переходило до точного землеробства. Сьогодні окремі елементи точного землеробства використовують навіть деякі дрібні землевласники із земельним банком від 100 га. Точне землеробство використовується при внесенні ЗЗР, руху різноманітної техніки, при посіві та внесенні мінеральних добрив.
У попередньому матеріалі ми вже розповідали про те, що Україна зараз на шляху до введення євростандартів з утримання свійських тварин і птахів. Нові стандарти стосуються багатьох факторів у тваринництві: умов утримання тварин і птаства на фермах, застосування ветеринарних препаратів і відповідного догляду, гуманного проведення забою.
Сучасному споживачу не просто важливо бути впевненим в якості продукції, йому також важливі й фактори її виготовлення. Тому в усьому світі чималий попит має все органічне (м’ясо, молоко, овочі та фрукти, навіть косметика). "Фермерські" продукти зазвичай коштують дорожче, ніж "конвеєрні", але попри це їхня популярність зростатиме. В Україні вже багато хто готовий платити за продукцію "із гарною біографією".
Отже, можна спрогнозувати ще більш активний розвиток локальних господарств, які спеціалізуються на якомусь окремому продукті.
Тенденція екологізації багатьох секторів економіки є однією з найпотужніших у сучасному світі. Існує думка, що зміни клімату впливають на сільське господарство такою ж мірою, як і аграрії — на клімат.
За даними Всеукраїнської екологічної ліги, агросектор за рівнем негативного впливу на навколишнє середовище стоїть на одному щаблі з промисловістю: внесок агро у забруднення довкілля становить в середньому 35–40% (земельні ресурси — понад 50%, водойми — 40–45%, ґрунтові води — до 30%).
Основними проблемами є знищення лісів задля освоєння земель, перевипас худоби, опустелювання, надлишок мінеральних добрив та пестицидів. У це важко повірити, але культурні рослини засвоюють лише близько 40% від усіх внесених добрив. Більша частина дощами змивається з ґрунту у водойми та ґрунтові води, забруднюючи їх. Шкідники дуже швидко пристосовуються до кількості пестицидів, тому через певний час їх може знадобитися більше.
З огляду на всі ці проблеми інвестиції в екологічність процесів виробництва, використання відновлюваних джерел енергії, збереження ресурсів своєї країни й, по можливості, зменшення кількості відходів — сьогодні вже не примха окремих людей, а норма у більшості розвинених країн.
У нашій країні технологічні нововведення малопопулярні через брак коштів, а про навколишнє багато агробізнесменів, на жаль, поки що мало замислюються. Однак те, що нам під силу обов’язково варто робити. Бо великої мети зазвичай досягають маленьким кроками.
Схожі статті по темі: